Наші перші роки життя – це період інтенсивного навчання, проте більшість людей не можуть згадати події з цього часу. Це явище відоме як дитяча амнезія.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Science, кидає виклик поширеним уявленням про пам’ять немовлят. Вчені довели, що молодий мозок дійсно формує спогади, але чому вони стають недоступними в майбутньому?
“Мене завжди захоплювала ця загадкова порожнеча в нашій особистій історії”, – розповів Нік Турк-Браун, професор психології Єльського університету та провідний автор дослідження.
Близько одного року діти починають активно вчитися: вони опановують мову, починають ходити, розпізнають обличчя, формують соціальні зв’язки тощо.
“І все ж ми не пам’ятаємо жодного з цих моментів, що створює певний парадокс між високою здатністю до навчання та неможливістю згадати пережите”, – зазначає Турк-Браун.
Фрейд припускав, що ранні спогади витісняються, проте сучасні дослідження більше зосереджуються на ролі гіпокампу – частини мозку, відповідальної за збереження епізодичних спогадів. Гіпокамп у немовлят ще не повністю розвинений, що може пояснювати дитячу амнезію.
Раніше досліди на гризунах показали, що нейронні патерни пам’яті, відомі як енграми, формуються в ранньому віці, але згодом стають недоступними. У лабораторних умовах їх вдавалося активувати за допомогою світлової стимуляції нейронів.
Однак проведення подібних досліджень на людських немовлятах було складним завданням – маленькі діти не можуть залишатися нерухомими під час сканування мозку методом функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI).
Як вчені змогли дослідити пам’ять немовлят?
Команда Турк-Брауна знайшла рішення: вони використовували спеціальні методи, такі як м’які подушки, пустушки, улюблені іграшки та яскраві візерунки, щоб утримати увагу малюків і мінімізувати їхні рухи під час сканування.
У дослідженні взяли участь 26 немовлят, яких розділили на дві групи: до року та старше року.
Дітям показували зображення облич, предметів і пейзажів, а потім давали вибір між знайомими та новими зображеннями. Вчені відстежували, скільки часу вони дивилися на знайомі об’єкти – це і було показником їхньої пам’яті.
Результати підтвердили, що гіпокамп активний у процесі запам’ятовування у дітей віком від одного року, але не у молодших немовлят. Також малюки, які краще впоралися із завданням, мали вищу активність гіпокампу.
Чому ми не пам’ятаємо свої ранні роки?
Редактори Science назвали експеримент “геніальним”. Але головне питання залишається відкритим: що відбувається з цими ранніми спогадами?
Є дві основні гіпотези:
- Спогади ніколи не зберігаються в довготривалій пам’яті.
- Вони залишаються в мозку, але стають недоступними.
Турк-Браун схиляється до другої версії. Він зараз проводить нове дослідження, у якому тестує, чи можуть діти впізнати відео, записані з їхньої власної перспективи в молодшому віці.
Попередні результати показують, що ці спогади можуть зберігатися до трьох років, а потім зникати. Вчені не виключають, що їх можна буде відновити в майбутньому.