Дослідження мікробіому кишківника спричинило “революцію” в науці про харчування, і за останні роки харчові волокна стали “новим білком” – їх додають у продукти у великих кількостях для підтримки кишкового здоров’я.
Однак недавнє дослідження на мишах показало, що не всі волоконні добавки однаково корисні.
Форма волокна, яка міститься вівсі та ячмені – бета-глюкан, – допомагає контролювати рівень цукру в крові та сприяє схудненню у мишей, які отримували жирну дієту. Дослідники з Аризонського університету (UA) та Віденського університету виявили, що лише цей тип волокна зменшував масу тіла та вміст жиру у мишей протягом 18 тижнів.
Інші волокна, такі як пшеничний декстрин, пектин, резистентний крохмаль і целюлоза, хоч і суттєво змінювали мікробіом кишківника, не впливали на вагу тварин.
“Ми знаємо, що харчові волокна важливі та корисні, але існує так багато різних видів волокон”, – пояснив біомедичний науковець Френк Дука з UA. “Ми хотіли визначити, який тип волокна найбільш ефективний для схуднення та контролю рівня глюкози, щоб інформувати споживачів та аграрну індустрію”.
Харчові волокна є основним джерелом енергії для бактерій у кишківнику, однак менше 5% людей у США споживають рекомендовані 25–30 грамів волокон на день.
Щоб компенсувати це, популярність волоконних добавок та продуктів з “невидимими волокнами” зростає. Проте волокна надзвичайно різноманітні, і питання вибору залишається актуальним.
Деякі волокна, такі як бета-глюкани вівса та пшеничний декстрин, є водорозчинними та легко ферментуються кишковими бактеріями. Інші, наприклад, целюлоза та резистентний крохмаль, є нерозчинними і сприяють формуванню калових мас.
Як зазначає біомедична науковиця Елізабет Говард з UA та її колеги, досі жодне дослідження не порівнювало різні види волокон в одній когорті.
Щоб заповнити цю прогалину, вчені протестували кілька форм волокон на мишах і з’ясували, що тільки бета-глюкан підвищує рівень Ileibacterium у кишківнику. Раніше ці бактерії вже пов’язували зі зниженням ваги.
Менше ніж через 10 тижнів миші, які отримували бета-глюкан, мали нижчу масу тіла та менший вміст жиру порівняно з тими, хто отримував інші види волокон.
Ці результати узгоджуються з попереднім дослідженням Дуки, де гризуни, які споживали ячмінне борошно, багате на бета-глюкан, втрачали вагу, хоча їхній раціон залишався висококалорійним.
Миші, які отримували бета-глюкан у новому дослідженні, також мали підвищену концентрацію бутирату – метаболіту, що утворюється під час розщеплення волокон бактеріями кишківника.
Бутират сприяє вивільненню глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) – природного білка, що імітується ліками, такими як Оземпік, для стимуляції вироблення інсуліну.
“Частина користі від споживання харчових волокон пов’язана з вивільненням GLP-1 та інших кишкових пептидів, які регулюють апетит і масу тіла”, – зазначає Дука.
“Однак ми вважаємо, що бутират має й інші корисні ефекти, не пов’язані з кишковими пептидами, зокрема покращення бар’єрної функції кишківника та вплив на печінку”.
Хоча для підтвердження цих результатів на людях потрібні подальші дослідження, отримані дані свідчать, що не всі волокна однаково ефективні для контролю ваги та рівня інсуліну.
Дослідження було опубліковано в Journal of Nutrition.