Вперше дослідники змогли витягти фрагменти ДНК зі стародавньої глиняної цегли, продемонструвавши, як ці будівельні блоки з давніх часів можуть бути використані для каталогізації флори, знайденої в навколишньому середовищі в той час.
Коли ця цегла була виготовлена близько 2900 років тому на території сучасного північного Іраку, процес включав змішування мулу з берегів річки Тигр з такими матеріалами, як полова, солома або гній тварин.
Дрібні частинки рослин серед тваринних відходів і соломи можуть залишатися захищеними всередині цегли тисячоліттями – як тепер продемонструвала команда з Оксфордського університету у Великій Британії та Національного музею Данії і Копенгагенського університету в Данії.
Витягнувши зразок цегли, дослідники застосували аналітичну техніку, яка раніше використовувалася для інших форм пористих матеріалів, таких як кістка. Це дало їм змогу впорядкувати (або розшифрувати) ДНК у рослинній речовині, визначивши 34 різні таксономічні групи рослин.
“Ми були в повному захваті, коли виявили, що стародавню ДНК, ефективно захищену від забруднення всередині глиняної маси, можна успішно витягти з 2900-річної цегли”, – говорить біолог Софі Лунд Расмуссен з Оксфордського університету.
Цегла, яку аналізували в цьому дослідженні, була знайдена в палаці неоассирійського царя Ашшурнасірпала II, розташованому в стародавньому місті Калху. Датувати її приблизно між 879 і 869 роками до н.е. – роками, коли палац будувався – полегшив напис на глині, який конкретно згадував палац.
Родини рослин з найбільшою кількістю ДНК у цеглі включають Brassicaceae (капустяні та гірчичні) та Ericaceae (вересові), а також генетичний матеріал Betulaceae (берези), Lauraceae (лаври), Selineae (морква та петрушка) та Triticeae (культурні трави).
“Цегла слугує часовою капсулою біорізноманіття, що містить інформацію про окрему ділянку та її околиці”, – каже ассиріолог Троельс Арболл з Копенгагенського університету.
“У цьому випадку вона надає дослідникам унікальний доступ до стародавніх ассирійців”.
Софі Лунд Расмуссен на місці розкопок. (Софі Лунд Расмуссен)
Команда зосередилася на рослинній ДНК, оскільки вона найкраще збереглася, але ті ж самі методи можна використовувати і для пошуку ДНК тварин. Глиняні цеглини знаходять на багатьох археологічних розкопках по всьому світу, і вони можуть розкрити багато нової інформації про екосистеми та середовище, в якому вони були виготовлені.
У цьому випадку той факт, що глиняну цеглу залишили висихати природним шляхом, а не обпалили, допоміг зберегти її органічний вміст, так само як і те, що зразок було взято з середини цеглини, де матеріал був добре захищений. Зрештою, це безцінне знання про стародавні цивілізації і про те, як наш світ змінювався протягом тисячоліть.
“Цей дослідницький проект є чудовим прикладом важливості міждисциплінарної співпраці в науці, оскільки різноманітні знання, залучені до цього дослідження, забезпечили цілісний підхід до вивчення цього матеріалу і результатів, які він дав”, – каже Расмуссен.