Астрономи зафіксували систему, яка не вписується у класичну модель формування планет. Біля червоного карлика LHS 1903 зовнішня планета виявилася кам’янистою — там, де очікували газового гіганта. Це відкриття може змінити підхід до пояснення еволюції планетних систем.
Про це йдеться у пресрелізі Університету Ворвіка (Велика Британія).
Система, що суперечить правилам
Міжнародна команда дослідників під керівництвом науковців з Університету Ворвіка використала космічний телескоп CHEOPS Європейського космічного агентства для вивчення зірки LHS 1903 — холодного й тьмяного червоного карлика.
У нашій Сонячній системі внутрішні світи — кам’янисті, а зовнішні — газові гіганти. Подібну структуру астрономи фіксували й у більшості відомих систем Чумацького Шляху.
Проте LHS 1903 демонструє інший сценарій.
Що саме побачили астрономи
Навколо цієї зірки обертаються чотири планети:
- найближча — кам’яниста
- дві наступні — газові
- четверта, найвіддаленіша — знову кам’яниста
Саме ця крайня планета і стала несподіванкою. За межами газових гігантів астрономи зазвичай очікують виявити ще більш масивні газові об’єкти або крижані світи. Натомість CHEOPS зафіксував щільну кам’яну структуру.
Можливе пояснення
За словами дослідників, існує два варіанти:
- Планета могла втратити газову оболонку внаслідок динамічних процесів.
- Вона могла сформуватися без значної газової атмосфери з самого початку.
Крім того, аналіз орбіт і характеристик планет свідчить, що система формувалася не одночасно. Ймовірно, планети з’являлися поступово — у процесі, який називають «формуванням навиворіт», коли структура системи вибудовується не за класичною схемою.
Чому це важливо
Традиційні моделі передбачають, що близько до зірки газ не утримується через інтенсивне випромінювання, тому там виникають кам’янисті світи. Далі — у холодніших регіонах — формуються газові гіганти.
Система LHS 1903 показує, що природа складніша за підручники. А це означає, що сценарії народження планет можуть бути набагато різноманітнішими, ніж вважалося раніше.
