Маючи площу, що в два рази більша за територію Великого Лондона, айсберг A23a є найбільшим на планеті. Він відколовся від Льодовикового шельфу Філхнера-Ронне в 1986 році.
Цей замерзлий гігант знову рухається через води Антарктики після кількох місяців, проведених у круговому русі.
Перші кілька десятиліть після відколу були мало захоплюючими: айсберг залишався зафіксованим на морському дні, поки в 2020 році не почав рухатись в бік Південного океану, лише щоб потрапити в полон до водяного вихору на початку цього року.
Ці вихори відомі як колонії Тейлора, які утворюються через підводні гори. Циркулюючі течії, які вони створюють, можуть ускладнити айсбергам звільнення, але A23a зміг вирватися.
Тепер, коли A23a вирвався з колонії Тейлора, цей трильйон-тонний айсберг може продовжити свою подорож, за якою вчені пильно стежать.
“Це захоплююче — бачити A23a на шляху знову після періодів, коли він застрягав,” — каже океанограф Ендрю Мейєрс з Британської антарктичної служби (BAS).
До цих періодів належали більше трьох десятиліть, коли айсберг залишався закріпленим на морському дні в морі Ведделла, застрягши через свій розмір і вагу. Перерваний рух значно уповільнив його танення.
Наприкінці минулого року, айсберг A23a знову почав рухатись, і його почали відслідковувати супутники ESA Copernicus Sentinel-1. Близько того часу вчені змогли провести більш детальне дослідження A23a, зібравши зразки води.
Ми знаємо, що айсберги можуть мати великий вплив на рівень вуглецю та поживних речовин у воді під час танення, що, в свою чергу, впливає на харчові ланцюги та водне життя.
“Нам цікаво побачити, чи буде цей айсберг слідувати тому ж маршруту, яким пішли інші великі айсберги, що відкололися від Антарктиди,” — каже Мейєрс. “І, що більш важливо, який вплив це матиме на місцеву екосистему.”
Команда вважає, що вітри та течії віднесуть A23a до Південного океану, де він слідуватиме за Антарктичним циркумполярним потоком. Це приведе його до території, відомої як “аллея айсбергів”, де зазвичай опиняються більші айсберги.
При наближенні до острова Південна Джорджія, A23a очікується потрапити в тепліші води, що спричинить його швидше танення. Це означає, що все, що він зібрав з морського дна та пил, що осів на його поверхні, потрапить у воду.
Враховуючи масштаби A23a, важко передбачити наслідки його танення, але попередні дослідження показали, що підвищення рівня заліза від танення льодовиків може сприяти збільшенню рівня фитопланктону, наприклад, що сприяє утриманню частини CO2 з атмосфери.
Усе це потрібно збалансувати з потенційно катастрофічними наслідками великого танення на полюсах — зокрема, підвищенням рівня моря та втратою середовища існування для тварин, які живуть на цих льодовиках та навколо них. Нове дослідження також зв’язало зменшення морського льоду Антарктиди зі збільшенням океанських бур.
“Ми знаємо, що ці гігантські айсберги можуть забезпечувати поживні речовини для вод, через які вони проходять, створюючи процвітаючі екосистеми в менш продуктивних районах,” — каже біогеохімік BAS Лора Тейлор.
“Те, що ми не знаємо, так це, який вплив на цей процес можуть мати конкретні айсберги, їх масштаби та походження.”