Задача фінансового моніторингу полягає у виявленні та блокуванні потенційно небезпечних фінансових операцій. Основна мета цього процесу — забезпечення прозорості та недопущення ризику при проведенні фінансових трансакцій. Це означає своєчасно виявити та запобігти уникненню сплати податків, відмиванню грошей та фінансуванню потенційних актів тероризму.
Повну картину цілей та завдань фінансового моніторингу вичерпно описує та врегульовує Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Більше інформації на тему доступно за посиланням https://youcontrol.com.ua/articles/vse-shcho-varto-znaty-pro-finansovyy-monitorynh/.
Хто виконує закон про фінансовий моніторинг?
Закон розподіляє суб’єктів контролю фінансової сфери на дві групи.
Первинні суб’єкти фінансового контролю — це всі компанії, що надають фінансові послуги в Україні. Це включає:
-
банки;
-
страхові компанії (перестрахові);
-
кредитні спілки;
-
ломбарди;
-
операторів поштового зв’язку;
-
аудиторські фірми;
-
бухгалтерів;
-
адвокатські контори;
-
нотаріуси та багато інших учасників економічної діяльності (повний перелік наведений у статті 6 відповідного закону).
Державні учасники фінансового контролю встановлюють правила для первинних суб’єктів фінансового контролю, отримують інформацію від них та приймають остаточні рішення. Це такі установи, як:
-
Національний банк України.
-
Міністерство фінансів України.
-
Міністерство юстиції України.
-
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
-
Міністерство цифрової трансформації України.
-
Державна служба фінансового контролю України.
Хто підлягає фінансовому моніторингу?
Фінансовий моніторинг охоплює контроль за фінансовими трансакціями юридичних осіб, ФОП та звичайних громадян.
Організації, які надають фінансові послуги, зобов’язані перевіряти своїх клієнтів.
Обов’язкова перевірка розглядається у відношенні до всіх клієнтів, з якими укладаються угоди, а також у специфічних ситуаціях, що описані у статті 11 Закону про фінансовий моніторинг.
Навіть якщо послуги надаються лише одноразово чи в межах консультацій, це не звільняє учасників фінансового контролю від обов’язку проведення відповідної перевірки своїх клієнтів. Крім того, учасники фінансового контролю повинні перевіряти як нових, так і існуючих контрагентів: клієнтів, постачальників та інших співробітників.
У випадку фізичних осіб, їх слід перевіряти при укладанні угод та здійсненні фінансових операцій. Наприклад, при проведенні платежів через платіжні системи на суму, яка дорівнює або перевищує 30 000 гривень. Якщо за короткий проміжок часу з одного рахунку здійснено кілька грошових переказів (навіть в межах порогової суми), це також може бути приводом для перевірки фізичної особи за певних обставин.
