Стає все більш очевидним, що ми не зможемо досягти наших кліматичних цілей. У 2022 році потепління на планеті вже становило 1,26°C, а в середині 2030-х років воно може перевищити 1,5°C. Дослідження навіть припускають, що нинішня кліматична політика призведе до потепління більш ніж на 2,5°C до кінця цього століття.
Потепління такого масштабу спустошить вразливі громади та екосистеми по всьому світу. Настав час розглянути щось радикально нове, що могло б зупинити кліматичні зміни.
Після потужних вивержень вулканів, таких як Тамбора (Індонезія) у 1815 році та Пінатубо (Філіппіни) у 1991 році, глобальна температура падає на кілька років. Великі виверження створюють у верхніх шарах атмосфери туманний шар мікроскопічних частинок, який тримається кілька років, тимчасово затемнюючи Сонце. Ми могли б скопіювати цей ефект для боротьби зі зміною клімату.
Землю зігріває Сонце, але вона утримується в теплі завдяки парниковим газам, які затримують тепло, що його випромінює наша планета. Потеплінню від наших викидів CO₂ можна було б протидіяти, створивши стійкий штучний серпанок, подібний до тих, що з’являються після великих вулканічних вивержень. Дослідження показали, що нам потрібно лише затемнити Сонце приблизно на 1%, щоб охолодити планету на 1°C.
Це може здатися малоймовірним. Але всі інженерні оцінки на сьогоднішній день дійшли висновку, що це можливо і відносно дешево зробити за допомогою флоту реактивних літаків, які випускатимуть відбиваючі частинки у верхні шари атмосфери.
Отже, ми могли б затемнити Сонце – але чи варто це робити?
Охолодження планети може спрацювати
Затемнення Сонця не зможе повністю зупинити кліматичні зміни. Зігріваючий ефект Сонця найсильніший вдень, влітку і в тропіках, тоді як парникові гази гріють скрізь і завжди.
Однак ми можемо створити рівномірний охолоджувальний ефект по всьому світу, регулюючи місця, де ми викидаємо частинки. Дослідження показують, що такий підхід значно зменшить кліматичні ризики.
Підвищення температури дійсно має значення. Види по всьому світу рухаються, відстежуючи звичні температури від полюсів до полюсів у міру того, як планета нагрівається. Але багато з них не зможуть встигати за змінами клімату, а іншим нікуди йти, тому прогнозується збільшення кількості вимирань.
Ми також спостерігаємо екстремальну спеку, яка наближається до абсолютної межі витривалості людського організму, ставлячи під загрозу життя і обмежуючи роботу на відкритому повітрі.
Коли планета нагрівається, тепліше повітря витягує більше вологи з ґрунту в посушливі часи і викидає її відразу, коли йде дощ. Це робить сухі регіони сухішими, вологі – вологішими і посилює посухи та повені в усьому світі.
Затемнення Сонця нівелювало б цей ефект. Але воно все одно змінить глобальні моделі вітру та опадів.
Дослідження показують, що в цілому це означатиме менші зміни в кількості опадів. Однак, невелика меншість місць може побачити більш виражені зміни в кількості опадів порівняно з тими, з якими вони зіткнуться в результаті зміни клімату. Кліматичні моделі розходяться в деталях регіональних змін кількості опадів, тому на даному етапі незрозуміло, які регіони зазнають найбільших змін.
Блокування сонячного світла також може стати ефективним способом утримати крижані частини світу від замерзання. Підвищення температури спричиняє прискорене танення льодовиків Антарктиди та Гренландії, що призводить до підвищення рівня світового океану. Зміна клімату також призводить до танення вічної мерзлоти (замерзлого ґрунту, який зберігає величезну кількість вуглецю), що призводить до збільшення викидів метану та CO₂.
Побічні ефекти
Хоча затемнення Сонця може охолодити Землю, воно не вирішить основну кліматичну проблему: накопичення CO₂ та інших парникових газів в атмосфері. CO₂ не лише нагріває планету, але й підкислює океан, ускладнюючи формування мушель коралів та інших істот. Затемнення Сонця цього не змінить.
Воно призведе до деяких побічних ефектів. Цей туманний шар частинок зробить небо трохи білішим. А якщо б ми копіювали виверження вулканів, вивільняючи сульфатні частинки у верхні шари атмосфери, то ми б також додали до проблеми кислотних дощів.
Ці частинки також можуть впливати на озоновий шар, який захищає нас від шкідливого ультрафіолетового випромінювання. Дослідження показують, що збільшення кількості сульфатних частинок у верхніх шарах атмосфери затримає повільне відновлення озонових дір.
Ці побічні ефекти викликають занепокоєння. Але вони бліднуть у порівнянні з наслідками зміни клімату. Нещодавнє дослідження показало, що користь від зменшення екстремальної спеки для здоров’я людини може переважати вплив цих побічних ефектів на здоров’я у співвідношенні більше ніж 50 до 1.
Пол Крутцен, який отримав Нобелівську премію в 1995 році за розгадку хімії озонової діри, добре знав про ці побічні ефекти, але, тим не менш, стверджував, що ми повинні почати серйозно ставитися до ідеї затемнення Сонця. У статті 2006 року він підкреслював, що найкраще було б швидко скоротити викиди CO₂, щоб нам взагалі не довелося розглядати питання затемнення Сонця. Однак він нарікав, що “в даний час це виглядає як благочестиве побажання”.
Симптоми мають значення
Стає все більш очевидним, що це “благочестиве побажання” не здійсниться. З часу публікації статті Крутцена у 2006 році викиди CO₂ зросли більш ніж на 15%. Ми просто не скорочуємо викиди достатньо швидко, щоб запобігти жахливим наслідкам зміни клімату.
Затемнення Сонця не усуне першопричину кліматичної хвороби, і ми повинні продовжувати наполягати на скороченні викидів, але зростаюча кількість доказів свідчить про те, що це напрочуд добре спрацює при лікуванні симптомів.
Втім, це не так вже й дивно. Лід тане, коли тепло, гаряче повітря несе більше вологи, а тепло безпосередньо впливає на життя. Ми ще не знаємо достатньо, щоб сьогодні рекомендувати затемнювати Сонце, але якщо країни не почнуть серйозно ставитися до цієї ідеї, ми можемо втратити цінну можливість зменшити ризики зміни клімату.
