Не так давно, за астрономічними мірками, зірка HD 7977 пролетіла поруч із Сонцем. Ймовірно, досить близько, щоб зачепити хмару Оорта. Учені проаналізували, як вона та інші зірки-гості могли вплинути на об’єкти Сонячної системи.
Уже кілька років астрономи аналізують дані огляду Gaia в пошуку об’єктів, які зближувалися з Сонячною системою в минулому або підлетять у майбутньому. Одним із таких об’єктів визнали зірку HD 7977 – жовтий карлик масою з Сонце, який сьогодні перебуває на відстані близько 246,9 світлового року від нас.
Аналіз новітніх даних огляду Gaia показав, що приблизно 2,47 мільйона років тому HD 7977 пролетіла на відстані кількох тисяч астрономічних одиниць (астрономічна одиниця – середня відстань від Сонця до Землі).
Хмара Оорта, сферичний “шар” із крижаних об’єктів, що оточує Сонце, розташовується на відстані від двох до 10 тисяч астрономічних одиниць. Тож зірка мала потривожити тіла в хмарі та довгоперіодичні комети. Щоб зрозуміти, наскільки великим міг бути її вплив, міжнародна група вчених змоделювала взаємодію зірки HD 7977 і об’єктів Сонячної системи.
Для початку вчені звели воєдино відомі дані щодо HD 7977. Виявилося, це може бути подвійна зірка, на що вказують кілька незалежних параметрів її руху та особливостей спектра.
За розрахунками дослідників, приблизно 2,47 мільйона років тому ця зірка наблизилася до Сонця на відстань менш як 12,3 тисячі астрономічних одиниць (з імовірністю 90% – що менш як 0,2 світлового року) або навіть менш як 2,5 тисячі астрономічних одиниць (з імовірністю 10% – що менш як 0,05 світлового року). Нагадаємо, сьогодні найближча до нас зірка лежить більш ніж за чотири світлові роки від Сонця.
Автори не виключили зближення до однієї тисячі астрономічних одиниць. Це надзвичайно мала відстань: ученим відомі навіть карликові планети Сонячної системи, відстань від яких до Сонця буває понад одну тисячу астрономічних одиниць.
Під час моделювання впливу “гостей” на довгоперіодичні комети, крім HD 7977, астрономи враховували ще дві зірки: P0506, що підлетіла на відстань 0,65 світлового року 1,08 мільйона років тому (код із каталогу StePPeD, зібраного авторами дослідження), та WD 1446+286, що підлетіла на 1,63 світлового року 1,47 мільйона років тому.
Довгоперіодична комета ISON / © NASA, MSFC, Aaron Kingery
За результатами моделювання автори зробили висновок, що HD 7977 може поодинці “нести відповідальність” за зміну перигелію 40% довгоперіодичних комет, які раніше не наближалися до Сонця ближче ніж на 100 астрономічних одиниць. Наприклад, C/2010 S1, ймовірно, не наближалася до центру системи ближче ніж на 1716 астрономічних одиниць, а тепер підлітає на відстань у чотири астрономічні одиниці.
Тому без урахування впливу HD 7977 та інших подібних “гостей” неможливо точно моделювати історію траєкторій найдальших об’єктів Сонячної системи.
Також автори дослідження зазначили, що вони оновили свій каталог “гостей” Сонячної системи StePPeD. Наразі в ньому 59 зірок, які підлітали до Сонця на відстань менше одного парсека (206 тисяч астрономічних одиниць). Найперспективнішим новим об’єктом для вивчення вчені визнали зірку HD 102928 у 3,5 раза масивнішу за Сонце, що пролетіла повз нашу систему на відстані 0,4 парсека близько 3,94 мільйона років тому.
Поява настільки масивного об’єкта, як зірка HD 7977, за 0,2 світлового року від Сонця (не кажучи вже про більш малі дистанції) мала б серйозно порушити динаміку багатьох комет і частини астероїдів. Таке збурення здатне спричинити падіння на Землю досить великих тіл. Зазначимо, що 0,8 мільйона років тому на планету впав астероїд, що дав вибух у мільйон мегатонн, слідом за цією подією чисельність предків людей, встановлена генетичними методами, багаторазово і надовго скоротилася.
