Марсохід Curiosity виявив на планеті незвичайну суміш хімічних елементів, яка теоретично може вказувати на існування інопланетного життя.
Позаземне життя — це один із трьох різних сценаріїв, за якими, на думку вчених, міг утворитися вуглець, виявлений апаратом у відкладеннях у кратері Гейла, зібраних за дев’ять років із серпня 2012 року до липня 2021 року.
Загалом 24 зразки порошку були нагріті Curiosity для поділу окремих хімічних речовин, що виявило широке розмаїття з погляду суміші ізотопів вуглецю-12 і вуглецю-13: двох стабільних ізотопів вуглецю, які можуть показати, як вуглецевий цикл міг змінитися з часом.
Деякі зразки були збагачені вуглецем-13, а деякі надзвичайно збіднені. Це вказує на нетрадиційні процеси, відмінні від тих, що були створені вуглецевим циклом у сучасну епоху Землі.
«Кількості вуглецю-12 і вуглецю-13 в нашій Сонячній системі – це кількості, які існували при формуванні Сонячної системи», — говорить геолог Крістофер Хаус з Університету штату Пенсільванія.
«Обидва існують у всьому, але оскільки вуглець 12 вступає в реакції швидше, ніж вуглець 13, розгляд відносної кількості кожного з них у зразках може виявити вуглецевий цикл», — додав Крістофер Хаус.
На Землі організми переважно використовують вуглець-12 для своїх метаболічних процесів, тому збагачення цим ізотопом зразків стародавніх порід тут зазвичай інтерпретується як сигнал життя. Але вуглецеві цикли на Марсі вивчені недостатньо добре.Читайте також: І тут сміття. У марсохода Perseverance почалися проблеми через каміння в обладнанні
Вчені запропонували три можливі пояснення інтригуючого вуглецевого сигналу. У першому сценарії задіяні гіпотетичні марсіанські мікроби, що виробляють метан, який потім перетворюється на складніші органічні молекули після взаємодії з ультрафіолетовим (УФ) світлом в атмосфері Червоної планети. Потім ці більші органічні речовини потрапляли на поверхню і були включені в породи, які були відібрані на Curiosity.
Подібні реакції за участю ультрафіолетового випромінювання та небіологічного діоксиду вуглецю — найпоширенішого газу в атмосфері Марса — теоретично могли призвести до такого ж результату.
Третім поясненням вуглецевих сигнатур є гігантська молекулярна хмара пилу. Сонячна система проходить через одну з таких кожні пару сотень мільйонів років і ефект, який вона створює, залишає за собою вуглецеві відкладення.
Команда каже, що це є правдоподібний сценарій, але він вимагає подальшого вивчення.
«Всі три можливості вказують на незвичайний вуглецевий цикл, не схожий ні на що на Землі сьогодні», — говорить Хаус. «Але нам потрібно більше даних, щоб з’ясувати, яке з цих пояснень є правильним».
