Люди сприймають запахи куди менш однаково, ніж звуки або візуальні образи. Навіть якщо на флаконі парфумів зазначено “ваніль”, багато хто відчує в них інші аромати. Група американських учених з’ясувала, чому це відбувається.
Запахи відіграють величезну роль у сприйнятті навколишнього світу. Відомо, що немовлята відчувають смаки і запахи ще до народження. У 2022 році вчені з Даремського університету (Велика Британія) порівняли міміку немовлят, які перебувають у материнській утробі, тоді як самі жінки пробували різні смакові ароматизатори. Дослідження засвідчило, що навіть до народження діти здатні розрізняти смаки і запахи та по-різному реагувати на них.
Вченим добре відомо, як сприйняття різних запахів впливає на розподілені та різноманітні патерни активності мозку. Однак процеси, внаслідок яких ці патерни призводять до суб’єктивного сприйняття ароматів, залишаються маловивченими.
Тепер дослідники з Північно-Західного університету, Коледжу Родса, Університету Пенсільванії та Національного інституту по боротьбі зі зловживанням наркотиками (США) визначили ділянку мозку, що відіграє вирішальну роль у суб’єктивному сприйнятті запахів. Наукова робота опублікована в журналі Nature Neuroscience.
Учені провели серію експериментів за участю людей. Їх просили понюхати 160 різних ароматів і описати кожен із них. Наприклад, наскільки учасники сприймають аромат “фруктовим”, “кислим”, “квітковим”, “прохолодним”. У цей час їхню мозкову активність фіксували за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (МРТ). Це дало змогу визначити ступінь, у якій мозок представляє сприймані якості та/або хімічну структуру запахів, що сприймаються.
Проаналізувавши записи мозку, отримані під час експериментів, дослідники виявили, що орбітофронтальна кора (ОФК) – ділянка мозку, що відіграє ключову роль в емоціях і навчанні, заснованому на винагороді – схильна відображати окремі аспекти тих чи інших запахів, а не їхні найзагальніші параметри. Фіксація мозку на приватних аспектах того чи іншого запаху дає йому змогу “прочитати” його не так, як це зробить інша людина – орієнтуючись на інший приватний аспект запаху такої самої субстанції.
Примітно, що таке переважне уявлення тонких елементів не було настільки вираженим у мигдалині та піриформній корі – інших ділянках мозку, пов’язаних з обробкою запахів.
“Результати роботи проливають світло на механізми, за допомогою яких мозок формує наше суб’єктивне сприйняття запахів. Зокрема, вони визначають ОФК як ділянку, в якій формується найбільш детальне і суб’єктивне сприйняття. Дисфункція цієї ділянки пов’язана з низкою нервово-психічних розладів, і наше дослідження розширило уявлення про цю важливу структуру мозку”, – зазначили автори.
За словами фахівців, у майбутньому це може допомогти краще зрозуміти пов’язані із запахами та порушеннями роботи ОФК аспекти психічних розладів, таких як тривога та депресія.
