У майбутньому людство могло б використовувати пил з Місяца, аби створити космічну завісу, що частково завадили б сонячним променям досягати поверхні Землі. Для цього на супутнику нашої планети можуть збудувати космічні катапульти, які на надзвукових швидкостях “вистрілюватимуть” пил у відкрити космос.
Про це йдеться у науковій статті, опублікованій в журналі PLOS Climate. Як пише PopSci, дослідники змоделювали такий процес розповсюдження пилу і, згідно з комп’ютерним моделюванням, така вдало розміщена завіса з місячного пилу може відсікти кілька відсотків сонячного світла.
Ідея створення перешкоди на шляху сонячних променів до Землі сама собою не є новою, але автори раніше обговорюваних ідей пропонували будувати величезні космічні об’єкти, які б створювали тінь для Землі. Натомість ідея із пилом є значно дешевшою, оскільки пил як сировина – не потребує жодних зусиль чи витрат на інженерну розробку.
Ідея з’явилася у астрофізиків зі Смітсонівської астрофізичної обсерваторії в Кембриджі (США). Один із авторів дослідження Скотт Кеньйон розповів, що зазвичай вони із командою не вигадують способи охолодження планет. Вони вивчають зовсім інший тип пилу: той, що збирається навколо далеких зірок, які тільки формуються. У процесі дослідження астрофізики зрозуміли, що пил має ефект затінення, охолоджуючи все, що знаходиться в його тіні.
“Тому ми почали експериментувати зі скупченнями пилу, які б захищали Землю від сонячного світла”, – розповів Кеньйон.
Ідею з пилом мали б також оцінити науковці, що працюють у галузі сонячної інженерії, оскільки окрім дорогих космічних структур людство також розглядало можливість змінити атмосферу Землі, аби охолодити її поверхню. Для цього, зокрема, пропонувалося розпилювати аерозолі в стратосфері, щоб скопіювати ефект охолодження від виверження вулканів. Але такі дії є ризикованими, оскільки в результаті може відбутися руйнування озонового шару або ж на Землі почнуть випадати кислотні дощі.
“Якби ви могли просто зменшити кількість сонячного світла, що потрапляє на Землю, це було б чистішим втручанням, ніж додавання матеріалу в стратосферу”, – заявив сонячний геоінженер з Університетського коледжу Лондона Пітер Ірвін.
Тож ідея із пилом виглядає виграшною. Але для її реалізації потрібно 10 мільярдів кілограмів пилу щороку. Відправляти його в космос із Землі – та ще проблема, а Місяць, завдяки меншій гравітації, цілком може врятувати ситуацію.
Гіпотетичні електромагнітні катапульти могли б виконувати цю роботу без ракетних запусків. За словами авторів, роботу таких катапульт можна було б забезпечити за допомогою кількох квадратних кілометрів сонячних панелей, розміщених на супутнику Землі.
Вчені розрахували, що “вистрілювання” пилу в точку Лагранжа – місце в просторі, де гравітаційні сили двох об’єктів нівелюють одна одну, забезпечили б ситуацію, коли пил не повертався б на Місяць, а також не опадав би на Землю.
За результатами розрахунків, 10 млрд кг пилу впродовж року створять завісу, яка скоротить щорічний рівень освітленості Землі приблизно на 1,8%, що еквівалентно втраті близько шести днів сонячного світла на рік.
Хоча гравітаційна рівновага захопить пил, його вистачить лише на кілька днів, після чого він відлетить геть. Тож запаси пилу доведеться постійно поновлювати. Ось чому потрібно так багато пилу.
При цьому Ірвін, який не є учасником дослідження, зауважує, що станом на зараз людство не може нічого запустити з Місяця, не кажучи вже про мільярди тонн місячного пилу, оскільки на супутнику відсутня будь-яка інфраструктура. Тож така пилова завіса, якщо й стане можливою, то хіба що у наступному столітті.
“Якби у нас була місячна база і ми робили всілякі круті речі в космосі, то ми могли б зробити і це – але це щось для 22-го століття”, – заявив Ірвін.
При цьому він нагадує, що боротьба з кліматичними змінами на Землі це проблема, яку людство мусить вирішувати уже й зараз. Зокрема й через декарбонізацію енергетичної мережі та відмову від викопного палива.
