Дослідники встановили, що Велике вимирання, яке сталося 252 мільйони років тому, ймовірно, було посилене катастрофічними «мега Ель-Ніньо», які зруйнували екосистеми. Ці екстремальні погодні явища викликали значні кліматичні коливання, що призвело до масового вимирання багатьох видів.
Велике вимирання, відоме також як Пермсько-Тріасове вимирання, вважається наймасштабнішою подією вимирання в історії Землі, коли зникло близько 90 відсотків усіх видів. Однак точний механізм цього вимирання довгий час залишався невідомим.
Протягом тривалого часу науковці вважали, що Велике вимирання було викликане викидами від вулканічних вивержень на території сучасного Сибіру, що спричинило різке підвищення глобальної температури. Ці виверження вивільнили величезні кількості вуглекислого газу (CO2) в атмосферу, що, як і сьогодні, призвело до підвищення температур океану. Однак це також зробило океанські води застійними, знизивши рівень кисню, що спричинило масову загибель морських організмів.
Однак ця теорія має недоліки. Одним із головних питань є те, що наземні види, включаючи рослини та комах, почали вимирати на десятки тисяч років раніше, ніж морські. З тих пір було висунуто інші гіпотези.
«Одне лише потепління клімату не може спричинити такі масштабні вимирання, тому що, як ми бачимо сьогодні, коли тропіки стають занадто гарячими, види мігрують до прохолодніших широт», – пояснив у своїй заяві доктор Александер Фарнсворт, старший науковий співробітник Університету Бристоля.
«Наше дослідження показало, що збільшення парникових газів не лише робить більшість планети теплішою, але й підвищує мінливість погоди та клімату, роблячи його ще більш диким та непридатним для життя».
Ель-Ніньо – це явище, що виникає через коливання температур океану в Тихому океані, і воно може мати значний вплив на глобальний клімат. Ель-Ніньо може викликати екстремальні погодні умови, такі як збільшення кількості опадів у регіонах на зразок Африканського Рогу та південних штатів США, а також засухи у Південно-Східній Азії, Австралії та Південній Африці.
«На щастя, такі явища зазвичай тривають один-два роки. Під час Пермсько-Тріасової кризи Ель-Ніньо тривав набагато довше, що призвело до десятиліть посух, а потім до багаторічних повеней», – додав професор Пол Вінгналл.
Вінгналл, Фарнсворт та їхні колеги дослідили масштаби потепління під час Пермсько-Тріасового періоду, вивчаючи ізотопи кисню у зубах копалин конодонтів, що дало можливість визначити температурні коливання. Аналіз показав різке зменшення температурних градієнтів у середніх і низьких широтах.
«По суті, стало занадто спекотно всюди», – сказав Фарнсворт. «Зміни, що спричинили кліматичні аномалії, були надзвичайно глибокими, оскільки спостерігалися набагато інтенсивніші та триваліші події Ель-Ніньо, ніж сьогодні. Види просто не могли адаптуватися або еволюціонувати досить швидко».
Ця катастрофічна подія створила позитивний зворотний зв’язок у кліматичній системі, який призвів до все більшого потепління, що почалося в тропіках і поширилося далі, спричиняючи вимирання рослинності. Зменшення кількості рослин означало менший рівень видалення CO2 з атмосфери, що також зруйнувало важливу частину харчового ланцюга.
На думку дослідників, це допомагає пояснити, чому наземні види вимерли раніше, ніж морські.
«Хоча океани спочатку були захищені від підвищення температур, мега Ель-Ніньо спричинили таке різке підвищення температури на суші, що більшість видів просто не встигли адаптуватися до нових умов», – зазначив співавтор професор Ядонг Сун.
«Більшість живих організмів не змогли пристосуватися до цих умов, але, на щастя, деякі з них вижили. Якби цього не сталося, ми б не існували сьогодні. Це було майже, але не зовсім, кінцем життя на Землі».
Стаття опублікована в журналі Science.