Соціальна ієрархія в зграях вовків заснована на сімейній структурі, де батьки займають найвищий статус і є лідерами зграї. Важливо, щоб цуценята мали спадкову здатність впізнавати і запам’ятовувати свою матір. Можливо, що ДНК домашніх собак більше не містить такого гена.
Біологи вважають, що тісний зв’язок із родичами, усвідомлення та розуміння спорідненості є необхідними для нормального функціонування вовчої зграї і турботи про цуценят. У домашніх собак ситуація інша: вони не залишаються в сімейній групі надовго і більшість цуценят через кілька місяців після народження розлучаються з батьками та більше їх не бачать.
Серед собачників існує багато забобонів щодо короткої пам’яті собак, наприклад, міфи про те, що собаки забувають усе за п’ять секунд.
Професор Пітер Хеппер з Королівського університету Белфаста провів цікавий експеримент. Щоб з’ясувати, чи можуть цуценята впізнати своїх матерів, він взяв кілька сук з послідами віком 4-5 тижнів і помістив їх в експериментальні умови.
У тестовій кімнаті було два дротяні вольєри: в один поміщали матір цуценя, а в інший — чужого собаку того ж віку та породи. Експериментатор фіксував, до якого вольєру підходило цуценя і скільки часу воно спілкувалося з собакою всередині.
Результати показали, що 84% цуценят воліли спілкування з власною матір’ю. Навіть коли замість дорослих собак у вольєри садили молодняк із «рідного» та «чужого» послідів, 67% цуценят впевнено йшли до своїх братів та сестер.
Якщо з маленькими цуценятами все зрозуміло, то як бути з дорослими собаками?
Хеппер припустив, що головну роль у розпізнаванні біологічних родичів відіграють запахові сигнали. Він прибрав з вольєрів собак і залишив лише підстилки, де вони спали.
Експеримент підтвердив важливість нюху: 82% цуценят віддавали перевагу запаху своєї матері, і 70% — запаху своїх братів та сестер.
До того як цуценята зможуть самі про себе подбати, вони пов’язані з матір’ю міцними узами, які дозволяють їм точно визначати повернення матері з полювання. Але що відбувається між сукою та її потомством, коли молодняк виростає?
Хеппер повторив експерименти з дорослими дворічними собаками, які були відокремлені від матері у віці 8 тижнів і до моменту тестування її не бачили.
Почавши з оцінки того, чи розпізнають суки запах своїх нащадків після років розлуки, Хеппер отримав вражаючі результати: 78% матерів довше нюхали тканину із запахом своїх цуценят, ніж запах незнайомого собаки тієї ж породи, віку та статі. Вони впізнавали! І 76% собак надавали явну перевагу тканині із запахом своєї матері. Це вказує на те, що навіть після років розлуки собаки пам’ятають свою матір.
Це доводить, що десятки тисяч років життя з людьми не змінили генетику собак настільки, щоб вони перестали пам’ятати своїх батьків. Навіть дорослі собаки не забувають свою матір.