Старовинні посудини, випадково знайдені в монгольському степу, дали нам нове розуміння того, як харчувалися давні мешканці цієї землі.
Археологи зішкребли залишки накипу з внутрішньої поверхні двох казанів бронзової доби, що датуються 2750 роками, і виявили, що колись ці посудини використовувалися для збору крові жуйних тварин, таких як вівці та кози, а також молока диких яків (Bos mutus).
Що вони робили з кров’ю, запитаєте ви? Ми не можемо знати напевно, але, ймовірно, її використовували в дієтичних цілях, наприклад, для виробництва кров’яної ковбаси, подібно до техніки виготовлення ковбас, яку досі використовують у сільській місцевості Монголії.
Відкриття сягає ще глибше в минуле, не лише збирання та споживання крові в регіоні, але й є найдавнішим свідченням існування диких яків у Центральній Монголії на сьогоднішній день.
“Наш аналіз підкреслює чудові консервуючі властивості бронзових матеріалів, які слугують хранителями для збереження білків та інших органічних молекул”, – говорить біомолекулярний археолог Шеван Вілкін з Базельського університету в Швейцарії.
“Ці відкриття дають змогу зазирнути в гастрономічні традиції та дієтичні вподобання кочівників бронзового віку, проливаючи світло на різноманітні кулінарні методики, що практикувалися давніми цивілізаціями”.
Два казани, а також їхні малюнки. Більший (a, b) має діаметр 36 сантиметрів (14 дюймів), менший (c, d) – 28,5 сантиметрів. (Wilkin et al., Sci. Rep., 2024)
Ці два казани були виявлені випадково. Якщо археологічні розкопки в монгольському степу не супроводжуються курганами, майже неможливо дізнатися, що вони там є. У цьому випадку двоє пастухів у провінції Ховсгол несподівано натрапили на це місце, коли працювали над огорожею для загону для коней.
Під час розкопок вони відкопали не лише казани, а й інші артефакти, які потім передали до Монгольської академії наук, звідки дослідники змогли отримати до них доступ і вивчити.
Вілкін та її колеги провели вичерпне і детальне дослідження двох казанів. Вони використовували радіовуглецевий аналіз, щоб визначити їхній вік, а потім взяли зразки з внутрішньої частини обох для проведення білкового аналізу.
Вони сподівалися, що це дозволить дізнатися щось про раціон харчування людей, які колись використовували ці казани. Вчені виявили й інші, схожі казани, які колись використовувалися, наприклад, як посуд для приготування м’яса. Але те, що знайшли Вілкін та її колеги, було дещо іншим.
Їх протеомний аналіз виявив наявність білків крові, а також глікопротеїну, який експресується в печінці. Ці білки були класифіковані як такі, що походять від жуйних тварин: кіз та варварських овець (Ammotragus lervia).
Але це було не єдине, що виявили дослідники. Вторинні білки в казані були пов’язані з молоком диких яків. Хоча ми не знаємо, як саме використовувалися ці дві рідини, кров і молоко, сам факт їхнього використання говорить нам багато про те, як жили монгольські люди бронзового віку.
“Наші дані свідчать про те, що два конкретні казани з північної Монголії використовувалися для збору крові жуйних тварин під час забою, і, ймовірно, були важливою частиною виробництва продуктів харчування. Якщо кров збирали, як ми припускаємо, для виробництва ковбаси, то це збільшило б давність цієї практики щонайменше на 2 700 років у минуле”, – пишуть дослідники у своїй статті.
“Оскільки молочне скотарство практикується в регіоні вже понад 5 000 років, це не дивно. Наша знахідка молока яків бронзової доби також інтригує, оскільки дає уявлення про те, коли яки могли вперше з’явитися в господарстві монголів”.
Такі бронзові посудини, на думку дослідників, можуть представляти невикористаний ресурс для розуміння стародавніх цивілізацій, оскільки метал має антибактеріальні властивості, які можуть зберігати органічні матеріали протягом тисячоліть.
