Дитинство – це фундамент нашого психологічного здоров’я. Травми, пережиті в цей період, можуть глибоко вплинути на наше подальше життя, визначаючи наше спілкування з дітьми та здатність долати труднощі. Ліз Бурбо, відома письменниця та психологиня, виділяє 5 найбільш поширених та впливових психологічних травм дитинства: страх самотності, знедоленість, приниженість, зрада та несправедливість.
Страх самотності є найсильнішим ворогом для тих, хто в дитинстві відчував себе обділеним батьківською увагою. Такі люди часто стають ініціаторами розриву стосунків, боячись бути покинутими першими, або ж, навпаки, чіпляються за токсичні стосунки, керуючись принципом “краще хоч з кимось, ніж самому”. Душевні рани, спричинені недостатністю уваги та байдужістю батьків, потребують тривалого зцілення, але після подолання глибинних страхів якість життя таких людей значно покращується.
Знедоленість – це важка психологічна травма, що виникає з відчуття самотності та непотрібності. Діти, які зазнають цього, відчувають себе ізгоями, що займають чуже місце. Страх стати ізгоєм може бути викликаний різними факторами, такими як неприйняття батьками, сім’єю або однолітками. Люди, які страждають від цієї травми, відчувають себе негідними любові та уваги, тому часто ховаються за маскою, боячись викриття.
Приниженість, пережита в дитинстві, призводить до того, що людина постійно боїться критики та осуду з боку оточуючих. Батьки, які постійно принижують своїх дітей, особливо в присутності інших людей, завдають їм серйозної психологічної шкоди. Ця травма може призвести до формування залежної особистості, яка прагне схвалення оточуючих, або ж, навпаки, до агресивної поведінки, коли людина сама починає принижувати інших, щоб компенсувати власні комплекси.
Зрада, особливо з боку батьків, які не виконують своїх обіцянок, призводить до формування недовіри до людей у дорослому віці. Ця недовіра може проявлятися у заздрості та інших негативних почуттях. Діти, які зазнали зради, можуть вирости у дорослих, схильних до надмірного контролю та відчувають себе некомфортно, якщо щось йде не так, як вони хочуть.
Несправедливість, відчута в дитинстві, часто є наслідком виховання холодними та авторитарними батьками. Надмірні вимоги, що перевищують можливості дитини, можуть призвести до того, що вона починає відчувати себе марною та негідною. Ці почуття людина переносить у доросле життя, що може проявлятися у надмірній консервативності, скутості та прагненні до влади.
Усвідомлення цих психологічних травм та їх впливу на наше життя є першим кроком до зцілення та особистісного зростання. Знання про них допомагає не тільки нам самим, але й нашим близьким, які потребують допомоги.
